Історія Східниці
Курорт Східниця – старовинне селище у мальовничому куточку Карпат, що розділяє річка Східничанка. Численні садиби, пансіонати і санаторії Східниці приймають бажаючих оздоровитись та познайомитися ближче з карпатською природою, цікавими місцинами, а їх тут чимало. Варто глянути на фото Східниці, і ви не зможете відірвати очей. Та попри всі переваги та привабливість природи, туристів Східниця приваблює не краєвидами, а перш за все – мінеральними водами. Сьогодні бальнеологічний курорт Східниця відомий всій Україні цілющою джерельною водою. Розлога долина приховує справжній скарб – 38 джерел, що лікують різноманітні захворювання, адже мають хімічний склад, що вказує на їх лікувальні властивості. Пропонуємо короткий опис буремної історії Східниці.
Які джерела знаходяться в Східниці
Походження назви
Перші писемні згадки в історії Східниці датовані 14 ст., де її згадують у Галицько-Волинському князівстві. Стосовно походження назви Східниця існує кілька версій. Сучасна головна вулиця тут називається Золота Баня. В давньоруські часи на цьому місці було поселення. Етимологія слова “баня” – тобто “яма”, дозволяє припустити, що так названо, тому що розташована вона серед гір, а золота – від нафти, якої тут було багато, й вона направду цінувалася на вагу золота.
В 1237-1242 рр. карпатськими схилами пройшлася орда хана Батия, поселення знищили, а мешканці ховалися хто де – серед гір та лісів. Коли загарбники врешті покинули їх землі вони відбудували містечко, що від слова “сходитися” названо Східницею. Ще одна версія походження назви – від річки Східничанка, що мала ступінчасті береги, що “сходились” донизу.
Наступні писемні згадки історії Східниці відносяться до 1608 року. Цього року власники-поляки поділили між собою землі Східниці та Кропивника. Андрій Кропивницький, якому належала Східницька земля, віддав свою частку під заставу за 15 злотих священнику Лазару Бачинському.
В 1648 року спалахнуло повстання місцевих селян, під час якого підрядника господаря Східниці Миколу Гродського, вбили.
Не родючі та малопридатні до землеробства землі не давали розвитку селу. А війни та супроводжуючі їх епідемії серйозно позначилися на розвитку Східниці. В другій половині сімнадцятого століття сюди зачастили татари. Найбільші втрати відбулися після нападу 1672 року. Потерпіли старости Стрия, Дрогобича, Самбора. Зруйновано було не лише окремі двори, млини, фільварки, забрано життя кількох тисяч людей, серед них молоді, працездатного населення, дітей.
Зазнала історія Східниці й впливу стихійних лих: дошкуляли зливи, повені, адже гірські повноводі ріки виходили з берегів, знищуючи не лише поля, а й господарські житлові будівлі, спричиняючи загибель людей та худоби. На 1715 рік формою господарювання тут залишалася панщина.
Східниця у складі Австро-Угорщини
Поступово відбудовуються та розширюється сільське господарство. На поч. 18 століття відбудовують селянські господарства, в цьому зацікавлена передусім шляхта, адже феодальне суспільство забезпечував благами далі селянин.
1772 р. – Східниця відходить до Австро-Угорщини, 1782 р. – адміністративна реформа відносить Східницю до Самбірського округу. В 1787 році тут 65 дворів, 2 корчми, млин та кузня. А вже 1880 перепис населення зафіксував 867 осіб, що мешкали у 125 дворах. Тут діяв тартак потужністю 8 кінських сил, що переробляє щорічно понад півтори тисячі кубометрів деревини.
Нафтова епоха Східниці
1858 рік в історії Східниці ознаменувався промисловим розвитком родовищ нафти та озокериту. З цього часу й почалася нафтова епоха. 1863 рік – пробурено першу нафтову свердловину, названа в честь господині східницьких земель “Магдалена”. В 1879 піднімати нафтову промисловість приїздить талановитий інженер С. Щепановський, що зумів технологізувати процес. Стрімкий розвиток свердловин від видобутку лише в місцях, де нафта виходила на поверхню до створення спеціального обладнання – копанок-колодязів, з допомогою яких в 1898 році вдалося добути 168 тис. тонн нафти з розбурених 373 свердловин. В свій час Східниця була найпотужнішим центром з видобутку нафти на Галичині. Тут працювали не лише українці, підприємці Бельгії, Великобританії, Франції, США. Саме у Східниці було відкрито першу у світі свердловину механічним способом. З 1912 року почали використовувати насос, що переправляв нафту в Борислав назалізничну колію через трубопровід.
1772 р. – Східниця відходить до Австро-Угорщини, 1782 р. – адміністративна реформа відносить Східницю до Самбірського округу. В 1787 році тут 65 дворів, 2 корчми, млин та кузня. А вже 1880 перепис населення зафіксував 867 осіб, що мешкали у 125 дворах. Тут діяв тартак потужністю 8 кінських сил, що переробляє щорічно понад півтори тисячі кубометрів деревини.
Відкриття мінеральних вод
70-ті роки 20 століття стали особливими в історії цього багатого краю. Дослідник Омелян Стоцький відкрив в Східниці мінеральні води “Нафтуся” та “Боржомі”. В 1957 році науковець взявся доводити, що Східниця має бальнеологічні джерела. А мінеральна вода на її території – цілющі властивості, що благотворно впливає на обмін речовин, нирки, кишково-шлунковий тракт, нормалізує функції печінки, жовчного міхура та виводить шлаки. Аналогів їй немає ніде в світі.
9 січня 1976 року Східницю офіційно визнано на той час Всесоюзним курортом.
Перші аналізи провели в лабораторії Бориславського нафтогазового управління, де підтвердився факт про аналогічний до трускавецької “Нафтусі” склад східницької води. Трускавецька лабораторія підпорядковувалась на той час Одеському науково-дослідному інституту курортології та фізіотерапії. Омеляну Олександровичу довелося посилати листи один за одним, аж доки спеціалісти не приїхали взяти воду на аналіз, то був 1965 рік.
Проте співробітники одеського інституту проби взяли не з джерела, а забрудненої нафтою свердловини, аналіз показав негативний результат. О. Стоцький не здавався – то була справа його життя, щодня годинами блукав берегами річки, набирав в пробірки води та ніс у свій хімічний кабінет.
В 1966 самотній дослідник несподівано знайшов підтримку в молодого лікаря Східницької лікарні. Степан Дуда вірив у розпочате і зважився на експеримент. Пацієнтам з захворюваннями печінки та сечокам’яною хворобою давав випити перед їжею тричі в день джерельну воду. За деякий час пацієнти помітили – з сечею виходить пісок, а в декого почали виходити камінці.
Питання дослідження оздоровчих властивостей води передали до Львівського медінституту. Залучили фахівців – колег з Чернівців та Львова.
1966 – 1968 роки проводилися експериментальні дослідження. 1970 – в якості бази для досліджень відкривають реабілітаційне відділення у Східницькій селищній лікарні.
70-ті роки 20 століття стали особливими в історії цього багатого краю. Дослідник Омелян Стоцький відкрив в Східниці мінеральні води “Нафтуся” та “Боржомі”. В 1957 році науковець взявся доводити, що Східниця має бальнеологічні джерела. А мінеральна вода на її території – цілющі властивості, що благотворно впливає на обмін речовин, нирки, кишково-шлунковий тракт, нормалізує функції печінки, жовчного міхура та виводить шлаки. Аналогів їй немає ніде в світі.
9 січня 1976 року Східницю офіційно визнано на той час Всесоюзним курортом.
Перші аналізи провели в лабораторії Бориславського нафтогазового управління, де підтвердився факт про аналогічний до трускавецької “Нафтусі” склад східницької води. Трускавецька лабораторія підпорядковувалась на той час Одеському науково-дослідному інституту курортології та фізіотерапії. Омеляну Олександровичу довелося посилати листи один за одним, аж доки спеціалісти не приїхали взяти воду на аналіз, то був 1965 рік.